Днепр в сезоне 2013/2014
На гребені постреволюційних подій вони на час стали найпопулярнішою українською командою. Футболісти "Дніпра" в унісон з власником клубу, чітко окресливши власну громадянську позицію, завоювали прихильність чималої частини вітчизняних вболівальників. "Синьо-біло-блакитним" бажали чемпіонства іноді навіть ті, хто донедавна в силу власних симпатій вважав дніпропетровців для себе ненависними.
Втім, команда Хуанде Рамоса чемпіонат програла. Знову, як і в сезоні-1992/1993, коли дніпряни демонстрували найякісніший поміж суперників футбол, чемпіонат вони завершили на другому місці. Як і 21 рік тому, причини поразки приховуються не лише в суто футбольній площині. На щастя, регламенту в ході сезону на цей раз не змінював ніхто. Однак у час, коли дніпряни розгромно програвали вдома від львівських "однокласників", їхні основні суперники спокійно "ратифіковували" заплановані очки в зустрічах з "Зорею", "Іллічівцем" та "Севастополем".
Крім того, у найвідповідальніший момент, коли золото видавалося реальністю, "синьо-біло-блакитні" наткнулися на череду суддівських помилок не на власну користь. Безпідставно відмінений гол і непризначений пенальті у зустрічі в Одесі, безґлузде вилучення Кравченка в Ужгороді і непризначений перед призначеним чистий одинадцятиметровий у Харкові – усі ці витівки Феміди змусили дніпрян згадати про старт весняної частини сезону минулого, коли ляпи арбітрів у сторону суперників отримали системний характер.
Звісно, ці складові підірвали моральний стан команди Рамоса. Втім, виправданням суб’єктивні фактори можуть слугувати лише частково. Команда, яка претендує на чемпіонство, не має права допускати таких зривів, як "Дніпро" у зустрічах з "Зорею", не має втрачати концентрації настільки, щоб за тайм розгубити перевагу в два м’ячі у поєдинку з "Ворсклою", не може опускати руки так, щоб програвати вдома 1:4 відверто посереднім "Карпатам". Додайте до цього форс-мажорну ситуацію навколо домашнього матчу з "Металістом". Мова навіть не про те, зуміла б чи не зуміла команда втримати перевагу, не зникни у перерві світло. Клуб з чемпіонськими амбіціями зобов’язаний не допускати таких інцидентів. Так само дивною виглядає й історія навколо невиїзду дніпрян на кубковий матч до Одеси.
Так чи інакше, в Лігу чемпіонів Хуанде Рамос "Дніпро" таки вивів. Це теж віха, хоча з огляду на обставини і відчутні проблеми в таборах усіх конкурентів дніпряни, які впродовж останнього року уникнули внутрішніх катаклізмів, могли сягнути більшого. Ці амбіції доведеться відкласти на сезон наступний, у який команду поведе інший тренер – Мирон Маркевич. Наразі ж аналізуємо злети та падіння чемпіонату-2013/2014
Трансферна діяльність
Головним досягненням дніпровського менеджменту взимку було збереження у лавах команди її лідера – Євгена Коноплянки. В одну мить Євгена вже називали повноцінним гравцем "Ліверпуля", однак в останню мить трансфер зірвався через те, що клуби не змогли домовитися про умови оплати за футболіста. Нині ця епопея отримала продовження, але факт залишається фактом: навесні Коноплянка був футболістом "Дніпра" і його роль у здобутті командою срібних нагород – одна з визначальних.
Взагалі ж трансферна діяльність дніпропетровців взимку була майже нульовою. Навряд чи варто сприймати всерйоз відмову тренера від послуг оборонця Еріка Матуку, який до того до складу не потрапляв. Новачків у команді не було взагалі. З огляду на те відрадним виглядає той факт, що навесні Рамос почав підпукати до основи молодого Андрія Близниченка, який відіграв усі 90 хвилин у сімферопольському матчі проти "Таврії".
Фізична готовність
Весняну частину сезону дніпряни розпочали в середині лютого, матчем 1/16 фіналу Ліги Європи проти англійського "Тоттенгема". З того часу і до кінця березня команда з функціональної точки зору виглядала бездоганно. І хоч до наступної стадії єврокубка підопічні Рамоса не пробилися, їх стан і якість гри вселяли оптимізм. У внутрішньому чемпіонаті за окреслений вище період "Дніпро" виграв три зустрічі, перемігши "Севастополь", "Шахтар" і "Динамо" з загальним рахунком 7:0. Може, ця серія видалася б тривалішою. Втім, через політичну ситуацію в країні чемпіонат відновився з двотижневим запізненням і відповідно ігровий тонус дніпряни змушені підтримувати в тренувальному режимі.
Перші ознаки спаду намітилися у першому квітневому поєдинку проти "Таврії". В цій зустрічі тренер надав перепочинок Євгенові Коноплянці та Іванові Стрінічу, які не вийшли на поле взагалі, а Джаба Канкава вийшов на заміну. То за умови, що через дискваліфікацію гру пропускав воротар Денис Бойко. Потім була важка перемога над запорізьким "Металургом" і неоднозначна зі всіх точок зору зустріч проти "Волині" в Дніпропетровську з провальним першим таймом і дивним другим.
Власне, з того моменту усі митарства й розпочалися. В одеському поєдинку проти "Чорноморця" "Дніпро" неначе підмінили. Шаблонна, спрощена гра, без іскринки й звичної для "синьо-блакитних" стрімкості. В купі з грубими помилками арбітрів ці фактори вилилися в поразку, яка стала першим передвісником втрати чемпіонства. Ужгородський матч проти "Говерли" і харківський проти "Металіста" "Дніпро" вигризав вже на зубах. Гра не клеїлася, але на Закарпатті перемогу вирвати таки вдалося. Не без долі удачі у вигляді голу Коноплянки зі штрафного і незарахованого чистого м’яча у виконанні Максима Фещука. З "Металістом" цей номер не пройшов. Дніпряни билися, але справедливо програли, пропустивши гол на заключних хвилинах. Це й був остаточний крах.
Підсумовуючи, зазначимо, що з функціональною готовністю "Дніпро" відчував чималі труднощі. Якщо тренери робили ставку на березень, то така стратегія теж була хибною, адже крім матчів з "Шахатрем" і "Динамо" на команду очікувало ще сім (без урахування перенесених зустрічей) поєдинків внутрішнього календаря.
Тактична гнучкість
Розпочинали гру дніпропетровці зазвичай у звичній для нинішнього часу розстановці 4 – 2 – 3 – 1, котра при атакувальних діях завдяки вмінню Коноплянки та Матеуса зміщуватися в центр і грати на вістрі, змінюючись позиціями з центрфорвардом, трансформувалася в 4 – 3 – 3. У кінцівці сезону, в критичний момент Рамос вдавався до відчайдушних кроків. Приміром, у зустрічі з "Металістом" "Дніпро" за рахунку 0:1 після виходу на поле Євгена Селезньова замість Канкави, Сергія Політила замість Євгена Чеберячка та Ніколи Калініча замість Стрініча діяло з двома оборонцями і відразу трьома нападниками. На лівий край оборони при цьому при потребі відходив Матеус. Зрештою, ця тактика допомогла дніпрянам відігратися. Але вона ж виявилася згубною, коли харків’яни, використавши вакуум на лівому краї оборони суперників, забили переможний гол.
Стосовно ж класичної схеми, то вона могла видозмінювати модифікацію з урахуванням того, хто грає на позиції "під нападником". Коли на цьому місці грав Джуліано, команда відзначалася частими переміщеннями атакувальних хавбеків. Якщо діяв Євген Селезньов – використовувалася тактика силового тиску.
Статистика гольвих комбінацій
У порівнянні з осінньою частиною чемпіонату треба відзначити дві тенденції. По-перше, знизилася ефективність використанні дніпрянами шрафних ударів. Якщо за 17 зустрічей осені "синьо-біло-блакитні" після штрафних забили дев’ять голів, то в 11-ти весняних матчах – лише чотири. При цьому два м’ячі Коноплянка забив прямими пострілами. Ведемо до того, що навіси зі штрафних у виконанні Ротаня, з допомогою яких "Дніпро" у першому колі забивав "Шахтареві", "Динамо" і "Металістові", вже не були настільки грізною зброєю. Вочевидь суперники до них призвичаїлися. Хоча тому ж "Шахтарю" "Дніпро" після "стандарту" капітана забив і навесні.
Найбільше м’ячів підопічні Рамоса забили з лівого флангу. Левову частку з 19-ти гольвих атак організували Коноплянка зі Стрінічем. Хоча саме вліво часто зміщувався й Матеус. Варто відзначити, що в порівнянні з чемпіонатом-2012/2013, коли "Дніпро" найбільше м’ячів забив через центр (21), у нинішній першості гра команди стала гармонійнішою і помітним виявилося прагнення до зміщення атакувальних акцентів на краї, звідки проведено 28 голів при 12-ти через центральну вісь.